понеділок, 10 лютого 2014 р.

Декларація Національної Пролетарської Мережі


Декларація Національної пролетарської мережі до трудящих і народів світу.

Капіталістичний лад, що охопив до теперішнього часу всі розвинуті людські суспільства, вичерпав свій прогресивний потенціал, раніше необхідний людству. Капіталізм породив глобальне світове виробництво, яким тепер не в силах управляти, будучи джерелом криз і соціальних потрясінь, а також екологічних проблем, викликаних жадібним і непланомерним поглинанням ресурсів і зневагою до більш безпечного виробництва. Капіталізм створив клас пролетарів, трудящих, що позбавлені приватної власності і продають свою робочу силу, кооперував його працю в промисловому виробництві, ввів до нього працівників розумової праці, став для нього джерелом гноблення та експлуатації, підготувавши, таким чином, свого могильника. Капіталізм породив злидні і нужду, якими охоплено як окремі шари, так і цілі народи в так званих «країнах третього світу», і які лише підсилюють невдоволення і гнів, час від часу виливаються в протести, перевороти і громадянські війни. Нарешті, капіталізм організував нації і кинув етноси в зовсім нові умови, але він же до теперішнього часу став ярмом на шиї у тих і інших, змушуючи нації служити інтересам підтримання системи, зводячи їх діяльність до грабунку або рабської праці, провокуючи кровопролитні зіткнення між ними, руйнуючи умови життя етносів.

На початку минулого століття, тоді ще зростаючий, капіталізм був приголомшений Великою пролетарською революцією в Росії, яка стала відповіддю трудящих на імперіалістичну бійню Першої світової війни. У XX столітті визвольний рух африканських і азіатських націй, продовжуючи традиції багаторічної боротьби пригноблених народів, поклав кінець колоніальним імперіям. Але, незважаючи на те, що ці грандіозні рухи потрясли капіталістичну систему, вони не змогли її зламати, більше того, авангард цих рухів сам підлаштувався під інтереси капіталізму. Народжений Жовтнем Радянський Союз швидко перетворився в державу нових панів замість старих, а комуністичні партії вступили на шлях угодовства і зради пролетарських інтересів, ставши сьогодні органічною частиною буржуазної політичної системи. Визвольні рухи колишніх колоній умонтувалися в нову, неоколоніальну систему, так і не завершивши повного звільнення своїх націй. Нарешті, серед тих народів, що не отримали навіть політичної незалежності, ряд організацій, по суті, пішов на угоду з гнобителями або з імперіалістами більш високого порядку і не здатний далі виконувати завдання народного визволення.

Сьогодні більшість партій і рухів, які йшли в авангарді класової і національно-визвольної боротьби, підлаштувалися під існуючу систему і вже не представляють тих, від чиєї особи говорять. Революційні ж сили перебувають у стані організаційної та політичної роздробленості, не маючи міцної міжнародної структури, яка дозволила б їм вести злагоджену і координовану роботу. Ми не задоволені таким станом справ і, в якості першого кроку до його зміни, проголошуємо створення Національної пролетарської мережі - органу, який дозволить забезпечити інформаційну, політичну і теоретичну взаємодію між національно-класовими групами різних країн і народів.

Ми започатковуємо нашу Мережу на жорстких принципах, головні з яких - корінні революційні зміни, громадська власність і безумовна свобода народів.

Наша класова лінія впирається в рішучий розрив пролетарів з класом буржуазії і набуття ними політичної незалежності, створення самостійної політичної сили для взяття влади.

- Революційний абсентеїзм. Заперечення парламентаризму і курс на створення партії пролетаріату, незалежної від буржуазних структур, органів та інститутів.

- Заперечення реформізму на користь наступальної пролетарської демократії. Завоювання найближчих умов з метою розширення і поглиблення боротьби .

- Заперечення принципів класової співпраці гноблених і гнобителів, з чийого б боку (профспілкової , партійної , національної) вони не виходили.

Основою нашої національної лінії є не тільки набуття народами свободи, а й напрямок всіх їх прогресивних і творчих сил на боротьбу з капіталістичною системою.

- Визнання за кожною нацією права на самовизначення, автономію чи повне відділення і рішучий захист цього права.

- Відмова від співпраці з національною буржуазією, виставлення націонал-пролетарської альтернативи буржуазному націоналізмові.

- Розмежування з будь-якими формами ксенофобії та шовінізму, співпраця трудящих всіх народів у боротьбі з правлячим класом, відмова від посягання як на народи, так і на особистість за національною або етнічною ознакою.

- Визнання важливості національного чинника у боротьбі, захист вільного розвитку народів на противагу буржуазному космополітизму.

Даною декларацією стверджуємо створення міжнародної національно класової структури - Національної пролетарської мережі.

Пролетарі і пригноблені народи всіх країн, єднайтеся!

Волю народам - Волю людині!

http://np-network.blogspot.com

неділю, 9 лютого 2014 р.

Ответ для ГКМ

Недавно на сайте дружественной организации «Группа коммунистов-максималистов» был опубликован текст речи представителя НКФ, провозглашенный на евромайдане в Артёмовске (http://levcom.org/content/rech-chlena-nkf ). Мы очень благодарны российским "коммунистам-максималистам" за публикацию и помощь в ознакомлении русскоязычных левых с нашими идеями, но некоторые комментарии и критика редколлегии «Максималиста» нашего движения удивили.

Например, нам приписали иллюзии в отношении государства. Не будем скрывать, что вопрос государства в нашем товариществе до сих пор остаются объектом
дискуссии, но общее мнение у нацкомов есть – сегодняшнее государство должно быть уничтожено и на его замену построена республика трудящих. Будет ли эта республика государством в понимании этого слова коммунистами-максималистами – это уже вопрос определения. Но в любом случае мы, нацкомы не можем говорить о том, что после национальной, локальной революции в Украине, у нас может восторжествовать анархия в хорошем понимании этого слова теоретиков-утопистов. Мы предполагаем, что стирание различий между работниками физического и умственного труда, отмена денег, полная автоматизация производства – это дело не одного дня, и отсутствие сегодняшнего государства и будущего коммунистического общества после революции должен заполнить демократический орган, который поможет осуществить управление общества самим собой. В нашем представлении это народная социалистическая республика.

Ни в коем случае мы не ставим построение этого условно государственного образования конечной целью нашей борьбы. Даже в сегодняшней нашей программе мы чётко указываем, что программа НКФ рассчитана только на построение социализма, а написание программы построение коммунистического общества оставляем уже всему сознательному народу после революции. http://nazkom.blogspot.com/p/blog-page_26.html
Ну и завершая вопрос государства, хотим обратить внимание, что коммунизмом мы всегда называли бесклассовое и бесгосударственное общество, а значит и цели у нас соответствующие.

Далее товарищи пытаются убедить нас стать на позиции федерализма. Пытаются потому, что мы и так на этих идеях стоим уже давно: «І вже точно протиприродні ідеї «громадянського націоналізму» не можуть бути кроком в бік інтернаціоналізму! Чи маємо ми право інтегрувати в українську націю кримських татар і приазовських греків, знищуючи їх тим самим? Чи маємо ми право нав'язуваи свою мову і свої традиції іншим народам, які жили на своїх землях споконвічно, а з нами об'єднані лише одним – спільною належністю до одних і тих самих панів, належністю до буржуазної держави Україна?

Чи не була би культурна сегрегація, пропонована справжнім, не справжніським, а етнічним націоналізмом, більш справедливою по відношенню до всіх нації Землі, які не мають сьогодні державності? Хіба соціалістична ідея федералізму – це не варіант сегрегації, де кожен населений пункт, його працюючі громадяни самі обирають, приміром, мову офіційного вжитку?» («На захист етнічного націоналізму» http://vk.com/wall-50380361_1725 )

Предположение же про то, что в идеях НКФ законсервировать нации в сегодняшнем виде на тысячу лет – вообще не понятно откуда взята. Мы всегда выступали за развитие наций, обагащение их культуры. Планов же на ближайшее тысячелетие мы пока не строим.
Как видим, в своей критики про украинских нацкомов российские товарищи из ГКМ пользовались в основном стереотипными представлениями о национализме. Все замечания коммунистов-максималистов попали аккурат «в молоко», или же они просто являются недопониманием нашей риторики. В любом случае это скорее указывает на необходимость установление общей системы понятий, терминов и определений, чем на существенные различия идеологий.

Товарищество НКФ благодарит Группу коммунистов-максималистов за начало этой дискуссии и надеется на дальнейшее развитие нашей метакоммуникации!

четвер, 23 січня 2014 р.

За мир, за волю, за кращу долю!

Останні події це не кінець, це тільки початок. Режим захищається, режим стоїть, режим укріплюється, але з ним сильнішає й народний гнів. Попереду довга боротьба, і не відомо що буде завтра, але сильні духом люди зараз потрібні як ніколи. Вставайте, пробуджуйтесь, рвіте кайдани та робіть посильний внесок в загальну справу. Наша справа - свята, бо вболіваємо за волю народа. І не має значення хто ти, націоналіст, соціаліст, комуніст, анархіст чи прибічник "третього шляху", бо режим знищить усіх, а значить і боротися треба усім. 

Ставайте до боротьби, українські трударі! 
За мир, за волю, за кращу долю!

Пролетарський націоналізм

Пропонуємо вашій увазі тези наших російських товаришів з Організації соціалістичного покоління з приводу поняття «пролетарський націоналізм»

«Складовою нашої позиції в національному питанні є пролетарський націоналізм. Для людей, знайомих з політичної картиною, зокрема, з лівою і марксистською політикою, таке словосполучення може здатися дивним, адже націоналізм традиційно відносять до "правих" елементів. Прояснити нашу позицію мають наступні тези, присвячені нації і національному питанню.

Тези про націоналізм

1. Націоналізм є різновидом патріотизму - квазіідеологією, заснованою на відношенні особистості (спільності) до суспільства (соціально- історичного організму) . Це відношення відображено в понятті "вітчизна", яке, залежно від характеру цього відношення, може бути пов'язано з такими соціальними утвореннями як плем'я (племінний патріотизм , трибалізм ), держава (державний патріотизм, етатизм) або нація в нашому випадку.

2. Нація - це сукупність людей, які мають спільну батьківщину, а сам концепт "батьківщина" стає основою політичної спільності. Підданці однієї держави як правило живуть в одному соціорі, але вони необов'язково сприймають його як свою спільну вітчизну. Вони об'єднані лише загальною політичною владою, яка сама себе визначає як "вітчизна" і виступає як зовнішня сила по відношенню до всіх хто цю владу не формує, але при цьому знаходиться в залежності від неї (муштровані селяни йшли на війну з примусу, але не по свідомості загальної необхідності в цій війні і навіть коли вони захищали свій дім, вони захищали себе, а не спільну вітчизну) . Умовами такої спільності є спільність території (приналежність до одного геосоціора , тобто країни), спільність економіки (внутрішній ринок і економічні відносини, що зв'язують всі частини соціора в один господарський організм) і спільність культури (особливо загальний менталітет і мова).

3. Нація може формуватися навколо одного етносу та його культури (етнонація) або навколо соціора в цілому, синтезуючи елементи різних етнічний культур (соціонація) . Відповідно різним буде і націоналізм - етнічним (коли приналежність до нації визначається приналежністю до етносу) або громадянським (коли членом нації є кожен хто вважає даний соціор своєю батьківщиною, а його інтереси власними). При цьому важливо відзначити що сама нація - це об'єктивне утворення (але не природне, а соціальне), оскільки хоча і створюється національним рухом, формується в історичних умовах, що не залежать від свідомості людей. Тобто сама нація і нація, як її представляє націоналістична ідеологія - не одне і те ж.

4. Націоналізм сам по собі - не ідеологія (оскільки містить в собі тільки ставлення до суспільства, ще не оформлене з т.з. інтересів різних сил цього товариства і тому ще не містить інструкції для політичної діяльності), але як будь-яка форма політичної свідомості, він має ідеологічний характер. Ідеологіями є консерватизм, лібералізм і соціалізм, їх варіанти і поєднання. Відповідно немає націоналізму взагалі, а є націоналізм консервативний (основна частина націоналістичних ідеологій ), ліберальний і соціалістичний, націоналізм як самоідентифікація різних політичних сил.

5. Через класову неоднорідності нації, націоналізм також має класовий характер. Відповідно трьом основним класам капіталістичного суспільства, можна виділити буржуазний , дрібнобуржуазний і пролетарський націоналізм. Буржуазний націоналізм розглядає національну буржуазію (ширше - еліту, привілейований прошарок) як рушійну силу нації, протиставляючи її іноземній або транснаціональній. Дрібнобуржуазний націоналізм або ігнорує поділ нації на класи, або закликає до класової співпраці в ім'я єдності нації, при цьому завжди в якості спільного ворога розглядається інша нація чи етнічна спільність (наприклад, американці, кавказці, євреї та ін.). Пролетарський націоналізм бачить рушійну силу нації в пролетаріаті (ширше - трудящих, маси), при цьому в якості ворога нації розглядаються внутрішні паразити (експлуататори, клептократії, кримінальні елементи та ін.) Націоналізм як соціальне явище поєднує в собі всі три типи, але є націоналізм і є націоналізми.

6. Протилежність націоналізму зазвичай називають інтернаціоналізмом, що означає відношення до людства в цілому і окремо від національних відмінностей. Однак не можна сказати що інтернаціоналізм є запереченням націоналізму (тобто антинаціоналізм) яким може бути тільки інший націоналізм. Як і націоналізм, інтернаціоналізм неоднорідний. Протилежностями трьох типів націоналізму відповідно будуть транснаціоналізм або глобалізм (квазіідеологією транснаціональної буржуазії , що пропонує стирання національних кордонів заради полегшення ринкових відносин), космополітизм (заперечення національної ідентичності та специфіки як таких, абстрактний "загальнолюдський" гуманізм) і пролетарський інтернаціоналізм (міжнародне співробітництво пролетаріату, ідея "дружби народів") . При цьому "протилежності " нерідко поєднуються - наприклад, расизм зазвичай включає в себе дрібнобуржуазний націоналізм і космополітизм, протиставляючи себе будь-якому іншому націоналізму і інтернаціоналізму. Поєднання будь-якого націоналізму з інтернаціоналізмом можна назвати наднаціоналізм (націоналізмом, що виходять за свої межі) .

7. Будь-яка культура завжди має два аспекти - локальний (національний) і глобальний (загальнолюдський ), точно так само як і особистість містить у собі індивідуальне і колективне, при цьому одне не може суперечити іншому, тому що обидва відносяться до однієї і тієї ж сутності. Наприклад, наука одночасно локальна (як частина культури) і глобальна (як відображення природи). Ідеологія створюється в конкретному суспільстві і в конкретній культурі, але при цьому вона за своїм призначенням адресована будь-якому суспільству з будь культурою (оскільки відображає в першу чергу загальні - економічні протиріччя, з чого випливає що не можна ототожнювати лібералізм і західну культуру, в якій він спочатку виник), і навпаки - вона може створюватися як універсальна, але при цьому у неї завжди будуть національні варіації (як це було у випадку з радянським, китайським, кубинським та ін соціалізмом ) .

8. З огляду на спільність класових інтересів (які також мають локальний і глобальний аспекти) пролетарський націоналізм тотожний пролетарському інтернаціоналізму, обидва представляють собою різний масштаб однієї і тієї ж класової боротьби. Розбіжність між ними (наприклад, сприйняття гастарбайтерів як ворогів російського пролетаріату) обумовлено виключно впливом буржуазних і дрібнобуржуазних тенденцій. Подолати це протиріччя повинен соціалістичний наднаціоналізм .

9. Нація є продуктом індустріального суспільства, типом суспільства на індустріальній стадії. За цим некоректно, з одного боку, говорити про наявність націй в минулому, а з іншого боку, розглядати саму націю як щось вічне і незмінне. Наступною стадією після нації повинна бути наднації як об'єднання соціора на основі більш розвиненої економіки та ідеології (як, наприклад, СРСР), яка може включати в себе кілька націй (також як і в нації можна виявити окремі субнаціі). Метою соціалістичного наднаціоналізму також має бути будівництво глобальної наднації (як глобального проекту, альтернативного буржуазному глобалізму і містечковому націонал-сепаратизму) , в якій би було поєднано все найкраще що створено у всіх культурах.»

суботу, 18 січня 2014 р.

До відродження української "червоної" ідеї!

Коли "червона" ідея під ліберальною та правонаціоналістичною пропагандою стала уособлюватись із сталінізмом, уярмленням українського народу та російським імперіалізмом, ми закликаємо повернутись до традицій українських народників, соціалістів та марксистів та згадати забуту спадщину. Ми повинні згадати, що колись червоний прапор був символом соціальної та національно-визвольної боротьби в Україні, а не символом диктатури; згадати ідеї Івана Франка, Лесі Українки, Лева Юркевича, Василя Шахрая, Миколи Зібера, Юліана Бачинського, Миколи Скрипника, Романа Роздольського та ін; використовувати ті знання зараз, у часи нового уярмлення українського народу олігархами, бандитами та провідниками російського імперіалізму. Повернення до української "червоної" ідеї є найбільшим нонконформізмом у сучасній "великій" та "вуличній" політиці, спроба поєднати комуністичну ідею, ідею національного визволення через соціальну революцію та національне відродження у самостійній українській соціалістичній державі без партій і самопроголошених диктаторів.


Янукович підписав усі прийняті Радою закони.

Янукович підписав усі прийняті Радою закони під час скандального голосування руками 16 січня. Про це йдеться у повідомленні на сайті президента. 

Зокрема, Янукович підписав такі закони: 
1.Про внесення змін до закону "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян"; 
2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень під час проведення футбольних матчів; 
3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі";
4. Про внесення змін до регламенту Верховної Ради;
5. Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу щодо заочного кримінального провадження";
6. Про внесення зміни до закону "Про безоплатну правову допомогу" щодо відтермінування набрання чинності положеннями пункту 6 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення";
7. Про внесення зміни до статті 197 Податкового кодексу України щодо звільнення від обкладення податком на додану вартість операцій із ввезення на митну територію України природного газу;
8. Про внесення зміни до статті 297 Кримінального кодексу щодо відповідальності за осквернення або руйнування пам'ятників радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців;
9. Про внесення зміни до Кримінального кодексу щодо відповідальності за заперечення чи виправдання злочинів фашизму;
10. Про внесення змін до закону "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань".

Разом з тим, як повідомляють деякі регіонали, в Партії регіонів, 95 % депутатів з фракції самі не знали, за що вони голосують.
Тому ж невеликій кількості членів фракції, які запитували голови Ради Володимира Рибака про доцільність їхнього голосування, спікер відповів, що на прийнятті цих законів наполягав президент при особистій зустрічі.
У четвер більшість у Верховній Раді ухвалила низку законів без обговорення і без участі депутатів від опозиції, голосами членів фракцій Партії регіонів, КПУ, а також деяких позафракційних.
За частину цих законів голосували відразу за основу і в цілому, і без електронної системи - підняттям рук.

Прийнявши ці антинародні та антидемократичні закони, влада дала чітко зрозуміти, що стала на шлях до диктатури та авторитаризму, півторюючи російський сценарій. Варто зазначити, що теперішня диктатура є диктатурою великого капіталу та його власників - олігархів, але при цьому за "скандальні закони" голосувала так звана "Комуністична Партія України". КПУ остаточно продалася олігархічній верхівці та буде усіляко підтримувати бандитський режим.


пʼятницю, 10 січня 2014 р.

Розклейка листівок

 Активістами артемівського, нікопольського та маріупольського осередків Націонал-Комуністичного Фронту, була проведена розклейка листівок з агітацією проти інтеграційних ідей.