Освіта - це непохитне право кожної людини, і воно повинно реалізовуватись незалежно від соціального статусу та кількості грошей в гаманці. Вища освіта, та будь-яка освіта взагалі, не має бути платною, та мати форму товару, який намагаються з кожним роком продавати по-дорожче, але при цьому ще й зменшувати його якість. Саме такий процес відбувається в Україні.
У світовому рейтингу Україна займає 72 місце за якістю освіти, але за кількістю людей з вищою освітою ми посідаємо 8-е місце зі 142 країн світу. Розвиток освіти в Україні відбувається не за якісною, а за кількісною ознакою, при цьому вчителі нехтують педагогічною етикою, а учні показують плачевний результат. Про останнє свідчать результати щорічних ЗНО.
Освіта в Україні почала помітно ділитись на елітну - для дітей багатіїв, та звичайну - для простих смертних. Такий поділ з'являється всюди від приватних, елітних дітсадків до вищих навчальних закладів. Підприємці збирають у приватних навчальних закладах кращих педагогів, яким начислюється більш-менш достойна зарплата, а решта викладачів, які не пройшли перевірку, залишаються у державних навчальних закладах. Таким чином діти звичайних громадян, в яких не має можливості оплачувати елітне навчання, не отримують якісної середньої освіти, і дуже багато талановитих дітлахів залишаються врешті решт без шансу на достойне життя у майбутньому. Але ще гірше коли вступ дитини до навчального закладу вирішує татусевий гаманець або зв'язки, нажаль таке відбувається скрізь.
У сфері вищої освіти ми бачимо практично теж саме. Обмежена кількість степендіатів та шалені конкурси, в яких перемагають знову ж не найрозумніші, а найбагатші, також грає свою негативну роль. І це відбувається на фоні повного відчуждення викладачів ВУЗів від студентів. По частково прийнятій неефективній болонській системі, перевагаюча кількість годин виділених на вивчення курсу, призначається на самостійне вивчення. Дуже часто викладачі користуються цим принципом системи, та інколи взагалі не читають жодної лекції, а одразу ж проводять семінари, опитуючі так не мов би вони вклали у студентів якусь інформацію. В таких випадках виникає питання - а за що ми платимо гроші?
Освіта не повинна бути бізнесом, та створювати хороші та погані навчальні заклади; освіта не повинна бути розкішшю, вона має бути доступна всім громадянам не залежно від іх статку чи соціального статусу; освіта - це не послуга викладача учню або студенту, за яку сам студент повинен платити; освіта - це не спосіб від'єму грошей та накопичення капіталу. Освіта - це невід'ємне право кожної людини; освіта - це обов'язок викладачів, держави та суспільства, який повинен виконуватися за для виховання достойних людей та прогресу всього народу, а не створювати майбутню так звану "еліту". Тому будь-яка освіта повинна бути безкоштовною і досутпною усім громадянам країни.Сергій Романовський
