суботу, 14 вересня 2013 р.

Карл Маркс та Україна

Українська проблематика в творчості К.Маркса репрезентована здебільшого в контексті його історико-філософських зацікавлень європейською минувшиною доби пізнього середньовіччя та ранньомодерної доби. Крім того, вона порушується в межах провідної проблематики студій, присвячених зовнішній політиці Російської імперії та дипломатичній історії Європи, а найбільше — у робочих і підготовчих нотатках. У видовому плані матеріали Маркса представлені у вигляді конспектів, підготовчих записів та хронологічних виписок з низки історичних праць, зокрема з «Історії Польщі» Й.Лелевеля, «Бунта Стенькі Разіна» і «Гетьманства Виговського» М.Костомарова та ін. Крім того, українська тематика інколи порушувалася Марксом у межах провідної проблематики деяких інших студій.

Уважається, що вперше козацтво українське згадується на сторінках конспекту Маркса з праці «Історія Польщі» Й.Лелевеля. Зокрема, Маркс відзначає участь полку низових козаків у Тридцятилітній війні 1618-48 рр. на боці австрійських Габсбурґів, стисло висвітлює війну Б.Хмельницького з Річчю Посполитою та ін. У конспекті Маркса з праці «Бунт Стенькі Разіна» представлено кілька виписок про соціальне розшарування запорозького козаків. У конспекті Маркса зі студії «Гетьманство Виговського» подано нотатки про походження козаків, запозичені, мабуть, у західноєвропейських авторів, розлогі відомості про розподіл соціально-політичних сил по смерті Б.Хмельницького (на 2 партії — пропольську та проросійську), соціальну диференціацію козацтва та становлення старшинської ієрархії, коментарі про обрання гетьманом І.Виговського та ін. Крім того, Маркс означує тогочасну боротьбу за гетьманську булаву як громадянську війну на українських землях. Низка нотаток про Україну міститься в «Хронологічних виписках» Маркса. Зокрема, у цих робочих матеріалах представлене відоме визначення Маркса «Запорозька Січ — християнська козацька республіка» (можливо, запозичене з праць М.Костомарова), яке подавалося майже в усіх радянських працях з історії українського козацтва. Українська тематика репрезентована і в студії Маркса «Викриття дипломатичної історії XVIII століття». У цій праці Маркс висвітлює переважно англо-російські взаємини і принагідно подає низку коментарів, зокрема вказує на спадкоємність політики Російської держави та Російської імперії, спрямованої на ліквідацію республіканських державних утворень (Новгородської республіки, республіки козаків) тощо.

Імовірно, Маркс виявляв певну зацікавленість й іншими українськими справами. Зокрема, в особистій бібліотеці Маркса зберігалася написана французкою мовою праця М.Драгоманова «Українська література, заборонена російським урядом» (1878) з численними помітками про поезію Т.Шевченка, Кирило-Мефодіївське товариство та ін.

Праці Маркса з’явилися на українських землях наприкінці 1860-х і у 1870-х рр. Зокрема, І.Франко 1879 року уперше переклав українською мовою 24-й розділ [«Так звана первісна акумуляція» — прим. «Вперед»] з 1-го тому «Капіталу», але не зміг його опублікувати. У 1890-х рр. кілька україномовних перекладів праць Маркса з’явилися в Галичині. Протягом 1880-90-х рр. чимало праць Маркса в російськомовних перекладах поширювалися на теренах підросійської України. 1902 року у Львові був виданий українською мовою «Маніфест Комуністичної партії».

Учення Маркса … справило певний вплив на погляди й світосприйняття низки відомих українських інтелектуалів, у т.ч. Ю.Бачинського, М.Драгоманова, Б.Кістяківського, С.Кривенка, Лесі Українки, М.Павлика, М.Порша, М.Туган-Барановського, І.Франка, Л.Юркевича та ін. З М.Зібером, С.Подолинським та І.Фесенком Маркс був знайомий особисто, а з С.Подолинським підтримував епістолярний зв’язок.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. ортодоксальний марксизм був суттєво трансформований В.Леніним та іншим більшовицькими теоретиками до російських соціокультурних передумов і політичних обставин. Водночас з’явилася низка реформаторських і ревізіоністських візій вчення Маркса (австромарксизм, «легальний марксизм» та ін.), які справили певний вплив на політ. діячів та інтелектуалів (С.Булгаков, М.Ратнер, М.Туган-Барановський, Л.Юркевич та ін.).

З офіційною канонізацією марксизму як державної ідеології за радянських часів праці Маркса не раз перевидавалися. Cпершу, протягом 1920-х рр., мали місце паліативні спроби академічного вивчення марксизму як в УСРР (І.Дашковський, В.Юринець та ін.), так і взагалі в СРСР. Втім, хвиля сталінських репресій на початку 1930-х рр. супроти учених та інтелігенції поклали край навіть поміркованому вивченню спадщини Маркса. Відтоді і до кінця 1980-х рр. студіювання марксизму, зокрема інтерпретація та видання творів Маркса, здійснювалося, виключно в межах ідеологічних потреб та партійних вимог. Натомість радянське керівництво впровадило практику тотального вивчення офіційної догматичної версії вчення Маркса.

У межах канонічної радянської інтерпретації марксизму 1985 було завершене україномовне видання праць Маркса та Енгельса в 50-ти томах. Однак публікація конспектів Маркса з праць М.Костомарова та деяких інших матеріалів здійснювалася на обширах СРСР вибірково, позаяк обмежувалася ідеологічними міркуваннями та директивами керівництва Комуністичної партії України та Комуністичної партії Радянського Союзу. Зокрема, російськомовний переклад конспекту Маркса з праці «Гетьманство Виговського» М.Костомарова був підготовлений Є.Шабліовським, В.Сарбеєм та К.Соловйовою 1968 року для багатотомного збірника «Архів Маркса й Енгельса», але так і не був надрукований. Україномовний переклад цього конспекту був оприлюднений В.Сарбеєм лише 1993 року у «Працях центру пам’яткознавства» (вип. 2) АН України (нині Національна академія наук України) та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. 1989 був опублікований російськомовний переклад студії Маркса «Викриття дипломатичної історії XVIII століття».

Твори Маркса українською мовою видавалися і за кордоном, зокрема товариство «Космос» у Берліні (Німеччина) протягом 1920-х рр. У 1927-29 рр. вперше за редакцією А.Річицького був виданий українською мовою «Капітал». Поза межами УРСР праці та спадщину Маркса вивчали українські вчені В.Голубничий, Р.Роздольський, П.Феденко, Р.Шпорлюк та ін. З розпадом СРСР зацікавлення постаттю Марксом і його спадщиною суттєво підупали й нині переважно обмежуються цариною спеціалізованих академічних студій.

О.В.Ясь