«Смерть буржуям - ворогам нації!»

Буржуазні націоналісти - палкі вороги комуністів. Буржуазний націоналізм говорить про те, що треба підтримувати одночасно національну буржуазію і національний пролетаріат, тобто одночасно і диктатуру буржуазії, і диктатуру пролетаріату. Але це ж абсурд! Як можуть співіснувати разом дві диктатури, причому, спрямовані одна проти одної? Та ще й заперечуватися в якості "внутрінаціонального примирення", "класове співробітництво"? Є одне з двох: або пролетарська диктатура; або диктатура буржуазії - з соціальною демагогією у вигляді концепцій, подібних "класового співробітництва". Мовляв, нація єдина - не місце класової ворожнечі. Місце тільки міжнаціональної ворожнечі. На це реакційний твердження по відношенню до пролетаріату, ми рішуче говоримо - НІ!

Буржуазний націоналізм є ворогом істинного, визвольного націоналізму, буржуазний націоналізм це не ідеологія, а система забобонів, піднесена на рівень політики, і відгалуженням націоналізму бути не може.

Нація не єдина, коли суспільство поділене на класи, коли 90% представників нації працює за копійки не покладаючи рук, або не має роботи зовсім, а 10% володіють всіма багатствами і користуються всіма благами цивілізації. Це не єдність, це обман! Обман, який вигідний тільки буржуазії. Класовий поділ сам по собі виключає єдність нації. Ми оголошуємо буржуазний націоналізм - шкідливою та найбрехливішою формою націоналізму!

Справжніми творцями нації і держави є тільки трудящі, пролетаріат! Трудящі становлять переважну кількість населення будь-якої країни, і своїми руками створюють всі блага, створюють товари, формують національні культури, мову, і трудящі пишуть історію націй. Тому пролетаріат має повне право називатися справжнім представником нації. І тільки пролетарський націоналізм в з'єднання з визвольним і культурним націоналізмом можуть бути чесними по відношенню до простого народу. Тільки пролетарський націоналізм висуває справедливе гасло -
«Смерть буржуям - ворогам нації!»

Сергій Романовський

"Праві" та "ліві"

Часи змінюються. Ми стоїмо біля самих витоків нової, універсальної політичної парадигми XXI століття. Ми спостерігаємо народження революційної течії нового століття. Не тільки в Україні, а й у всій Європі, на зміну застарілому поділу на «правих» та «лівих» приходять сили, що стоять за гранню такого розуміння політики. Все частіше з'являються автономні, незалежні від партій і буржуазії, народні рухи, які відносять себе до «третього шляху» - поєднання «правих» і «лівих» поглядів.

Терміни "праві" і "ліві" з'явилися в післяреволюційному (1789 р.) французькому парламенті, в якому виникли три напрями, які вибрали свій порядок розсадження по місцях: у правому крилі розташувалися фельяни - депутати, які хотіли зберегти монархічний лад і регулювати його за допомогою Конституції; в центрі сиділи жирондисти - коливні республіканці; на лівому крилі влаштувалися якобінці - прихильники радикальних революційних дій, які прагнуть до фундаментальних змін. Таким чином, відбувся первинний поділ на "правих" та "лівих" у політиці. Але адекватне виявлення існуючих розбіжностей між політичними напрямками ускладнюється тим, що в політичному житті "праві" і "ліві" нерідко міняються місцями, і зараз прийшов час відмовитися від цього поділу.

Скасування поділу на «правих» і «лівих» вимагають об'єктивні обставини, і проблеми європейських країн початка ХХІ століття. Проблеми, які породила економічна криза кінця
2000-х років, вже вийшла з області чисто економічної і перейшла в іншу площину. Світова економічна криза спровокувала колосальну трудову міграцію з країн «третього світу» у більш розвинені країни Європи, що спричинило за собою культурні, релігійні та етнічні конфлікти. Ми спостерігаємо нове зіткнення цивілізацій, але вже не на державному, а на народному рівні. Мільйони іммігрантів з країн Близького Сходу та Азії хлинули в стару Європу з віковими традиціями. Кожен мігрант несе в собі «послання» і спадщину своєї країни - культуру, мову, релігію. Велика кількість мігрантів і політика толерантних ліберальних урядів, призводять до того, що традиційна культура корінного населення і саме населення опиняються в меншості. Такий стан справ зараз у всіх розвинених країнах Європи - Німеччині, Англії, Франції, Іспанії та Італії. Наприклад, у школах Німеччини на 25 дітей у класі, доводиться більше половини емігрантів з Близького Сходу. Німецькі діти почувають себе зайвими у своїй країні. Дедалі частіше проявляются випадки "кольорового" расизму з боку імігрантів. Крім цього перед Європою постала серйозна загроза ісламізації.

Хотілося б окремо сказати про вульгарну і відверто зрадницьку по відношенню до свого народу міграційну і демографічну політику Російської Федерації. Суть цієї політики є концепція заміщення корінного населення Росії іноземними мігрантамі.

В європейських країнах, окрім оговореної проблеми, зростає невдоволення серед населення з приводу вульгаризації і розбещення суспільства через легалізації секс-меншин і захисту їх прав на державному рівні. Здорова частина суспільства протестує проти гей-парадів і легалізації легких наркотиків, здоровому європейцю - потрібна здорова Європа. Актуальні сучасні проблеми вимагають прийняття рішень в двох площинах - економічної та соціально-культурної. Для їх ефективного вирішення «праві» і «ліві» повинні будь що об'єднатися на прийнятних для обох сторін умовах. До того ж застарілий поділ грає на руку буржуазним ліберальним урядам для маніпулювання і зіштовхування протиборчих сторін лобами. Тому для ефективного опору реакції сторони мають укласти ідеологічний союз - поєднати поміркований націоналізм з лівими течіями.

Справжня революційна протидія буржуазним, корумпованим урядам народиться тоді, коли соціаліст і комуніст потиснуть руку націоналісту. І тільки тоді ліберальний капіталістичний світ буде остаточно знищений, а на його місці з'явиться співдружність незалежних соціалістичних держав, що з'єднають на практиці традиції та прогрес!