Послідовний націоналізм є національний комунізм.

Корінна ідея націоналізму - органічна єдність Нації. Чи можлива така єдність в суспільстві, розділеному на антагоністичні класи та роздирається економічною конкуренцією, в суспільстві, заснованому на принципі «боротьби кожного проти всіх»? Запитання риторичні. У класовому суспільстві не може бути надкласової держави. Це чудово показали класики марксизму, і в цьому питанні з ними неможливо не погодитися. В умовах класового суспільства держава завжди і неминуче виражає інтереси панівного класу. І якщо ці інтереси правлячий клас і намагається видати за загальнонаціональні - то це лише обманка для легковірних. У капіталістичному суспільстві, заснованому на загальності грошового еквівалента, не може існувати загальнонаціонального інтересу. Лише представники заможного класу мають кошти отримувати повноцінну освіту, видавати газети, балотуватися на виборах. У суспільстві різкого майнового розшарування формально-політичне рівноправ'я - це ширма, яка приховує абсолютне нерівність справжніх прав і можливостей. Голодний і потребує не може бути політично вільним, бо його потреба - є ефективний засіб примусу. Націоналісти не раз висували гасло «класового миру», «класового співробітництва», намагаючись зняти гостроту класового антагонізму. Але до тих пір, поки будуть існувати класи, неминуча і класова експлуатація, а що за мир між експлуатованим і експлуататором? Послідовність націоналістичної думки диктує імператив: чи не згладжувати суперечності, замазуючи і сором'язливо прикриваючи їх причини, а навпаки, розкрити ці причини і усунути надривні національні протиріччя в самому їх підставі. Чи не логіка компромісу та угоди з комунізмом вимагає цього від націоналіста, а власна логіка послідовного націоналізму. Той не націоналіст, хто дозволяє окремим класам або групам експлуатувати гасла національної єдності у своїх корисливих класових чи корпоративних інтересах. Той, хто є націоналістом, а не прикидається таким, повинен усвідомити очевидне: національна єдність вимагає безкласового суспільства!

«Коли український марксист дасть себе затягти цілком законною і природною ненавистю до ве-ликоросів-гнобителів до того, що він перенесе хоч частину сієї ненависти, хоч тільки відчуження на пролетарську культуру і пролетарське діло великоруських робітників, то сей марксист покотиться в болото буржуазного націоналізму. Так само і великоруський марксист покотиться в болото націоналізму, не тільки буржуазного, а й чорносотенного, коли він забуде хоч на хвилину домагання повної рівноправносте українців або їх право на утворення самостійної держави." Василь Шахрай