пʼятниця, 10 січня 2014 р.

Наше розуміння націоналізму


Багато доводиться чути від правих, ніби українські нацкоми – це не націоналісти, а звичайні совки, які прикривають вишиванками свій космополітизм і українофобію. На їх думку націоналізм – це чітка ідеологія, яка пропонує ієрархію, національну виключність, централізацію і право приватної власності. З піною біля рота вони доводять що без всього цього націоналізм неможливий, що навіть складається враження, ніби націоналізм – це ідеологія зміцнення капіталізму притрушена національними ідеями.

Насправді ж націоналізм навіть не ідеологія, а ідея, напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі.
Націоналізм сам по собі не дає відповіді на питання власності, економіки, суспільного будівництва, тому він не може бути ідеологією, системою поглядів, бо сам є лише поглядом. Ідеологією він стає лише у сукупності з іншими світоглядами: лібералізмом, соціалізмом, монархізмом, елітаризмом тощо. Кожна з цих ідеологій пропонує свій варіант збереження і розвитку нації, як і власне тлумачення терміну «нація».

Ми, українські нацкоми, є націоналістами, бо змагаємо за збереження нашої нації, за розвиток її культури та ідентичності. Підґрунтям нашого націоналізму, його платформою, є комунізм – ідея суспільної рівності (бо не можна вболівати за самостійність України і терпіти експлуатацію в її середині) і інтернаціональної дружби і співпраці (бо не можна створити добра своїй нації причиняючи зло іншій).

Ні вожді, ні ринок, ні монарх з елітою не здатні врятувати українців, об’єднати і зробити щасливими. Лише сам народ спроможний на своє визволення і подальше покращення життя через пряме народовладдя в своїй країні.